Бабуся Ганна пекла пиріг із яблуками. Маленька Оленка крутилася поруч і весь час питала: «Вже готово? Вже можна?» Бабуся лише усміхалася і казала: «Трохи зачекай, онучко.» Оленці чекати було важко. Grandmother Hanna was baking an apple pie. Little Olenka was spinning around and kept asking: "Is it ready yet? Can I have some?" Grandmother only smiled and said: "Wait a bit, granddaughter." Waiting was hard for Olenka. Stará mama Hana piekla jablkový koláč. Malá Olenka sa okolo nej točila a stále sa pýtala: „Už je hotový? Môžem si dať?“ Stará mama sa len usmiala a povedala: „Počkaj chvíľku, vnučka.“ Pre Olenku bolo čakanie ťažké.
Вона вийшла у садок, полила квіточки, погодувала курчат і навіть склала свої іграшки на місце. Коли повернулася до хати -- на столі вже стояв рум'яний пиріг, і вся кімната пахла яблуками та корицею. She went out into the garden, watered the flowers, fed the chickens, and even put her toys back in place. When she returned to the house, a golden pie was already standing on the table, and the whole room smelled of apples and cinnamon. Vyšla do záhrady, poliala kvety, nakŕmila kurčatá a dokonca si upratala hračky. Keď sa vrátila do domu, na stole už stál zlatistý koláč a celá izba voňala jablkami a škoricou.
«Ось бачиш,»-- сказала бабуся,-- «поки ти допомагала, час і минув.» Вони сіли разом за стіл, і пиріг здався Оленці найсмачнішим у світі -- мабуть, тому що вона його так довго чекала, а ще тому що поряд сиділа найрідніша людина. "You see," said grandmother, "while you were helping, the time flew by." They sat down at the table together, and the pie seemed to Olenka to be the most delicious in the world -- probably because she had waited for it so long, and also because the dearest person was sitting next to her. „Vidíš,“ povedala stará mama, „kým si pomáhala, čas rýchlo ubehol.“ Sadli si spolu za stôl a Olenke sa koláč zdal byť tým najchutnejším na svete – pravdepodobne preto, že naň tak dlho čakala, a tiež preto, že vedľa nej sedel ten najdrahší človek.